Леся Українка

Леся Українка

Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова.

Володимир Сосюра

Володимир Сосюра

Нехай в твоїм серці любові

не згасне священний вогонь

як вперше промовлене слово

на мові народу свого.

О мово вкраїнська! Хто любить ії , той любить мою Україну!

Любіть Україну у сні й наяву, 

вишневу свою Україну, 

красу її вічно живу і нову 

і мову її солов'їну.

Василь Симоненко

Василь Симоненко

І тобі рости й не в'януть зроду, 

Квітувать в поемах і віршах, 

Бо в тобі — великого народу 

Ніжна і замріяна душа

Панас Мирний

Панас Мирний

Найбiльше i найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає I своє давнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування.

Максим Рильський

Максим Рильський

Мова - втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови...

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих — рідна мова,

Вишнева ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова...

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно в ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хан буде. 

Олесь Гончар

Олесь Гончар

Навіть така сувора наука, як кібернетика, і та знайшла в українській мові свою першодомівку, адже маємо факт унікальний – енциклопедія кібернетики вперше в світі вийшла українською мовою в Києві.

Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.

Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї.

Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта.

Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.

Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній.

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.

Ліна Костенко

Ліна Костенко

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. 

Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити.

У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження.

Сім’я вже ж вільна і нова. Та тільки мати ледь жива. Вона була б і вмерла вже не раз, Та все питає, і на смертнім ложі, — а де ж те Слово, що його Тарас коло людей поставив на сторожі?!.